У двері стук…
Незримо кроки тануть вдалині
І кожен з них - вагою в вічність,
Ітти, дійти, не впасти дай мені,
І м'якість оберни на міцність.
Малює дощ в калюжах свій портрет:
Круги, патьоки, кольорові плями,
Ховає водами примари силует,
З брудного листя клеїть оріґамі.
Змією ніч сповзає із дерев,
Ховаючись в глибокі чорні тіні,
Глумиться тишею, а потім сходить в рев,
Кидаючись зненацька нам на спини.
І знову цей брехливий календар,
Що цілий рік показував лиш літо,
Мов добрий злодій, що приносив дар,
А може крадькома збирав він мито?
Рядки імен у світлі ліхтарів
Дощем написані нерівними рядками…
Листок зірвало, ось він полетів,
І ліг огорнутий холодними руками.
У двері стук, але насправді - тиша…
Ігор Стожар
http://salamandra.if.ua/stg1/u_dveri_stuk.mp3
Роздуми бiля темного вiкна, озвучений
© Copyright: Игорь Стожар, 2013
Свидетельство о публикации №113111802981
Свидетельство о публикации №113111802981
Рецензии