Капустинам

Перед Зимою – сам,бо всі
Рослини  всохли  в перемир`я,
Скорились –  білі прапорці
Їх покривають – Деревія

Що тихим голосом й гірким
Мене вмовля: капітулюйте!
Димлять багаття – миру люльки.
Незрозуміло: миру з ким?
А в криках чується граків
І колісниць, і танків гуркіт.

То Грудень Дарієм іде
Сюди з мільйонною ордою!
А Сонце в Осені не те,
(не в золотої вже  - рудої)
Не те,що в літа, не круте.
У хмарку влізло, як – в купе,
І в Душанбе помчиться поїзд.

Та Фермопіл розцвів мотив
Посеред смутку передмістя.
Я в полі воїн -  не один,
Як гурт спартанців тих, що триста,
На грядці зграйка капустин
Зустріне сніг зеленолисто.

Загін смарагдово-палких
Не розметуть атаки перші.
Та грак закаркав: навпаки
Здадуться, бо в Зими полки
Такі відправлено депеші:

«Як не злякається сніжин
І відсіч дать не побоїться,
Як не розправитесь ви з ним
На Завірюхи сковорідці,

Тоді в Мороза казані
Зимі скоритися примусьте!»
Та поки що зелено-усто,
Зеленотвердо каже: "Ні!"
Капітуляції капуста!

2010