Єднаймося, бо ми ж свої
У рідній, вільній Україні
Живемо, земляки, живем!
Збулися наші давні мрії,
Тож дяку Богові складем.
Кріпити б нам свою державу
В спокої, мирі та добрі.
Але на горе, чи неславу
Живуть в народі "бунтарі".
То віра не така, як всюди,
То межу переніс сусід.
І лють вже надимає груди,
Скипає ненависті лід.
Всі в нас розумні, всі гетьмани,
Скрізь партії - бджолині пні,
Злодійські виростають клани,
Історія не вчить нас, ні.
Міцну колись державу мали,
Ще у далекі, княжі дні,
Та по колодах розібрали
Князі на родові вогні.
Тож схаменіться, люди добрі,
Єднайтеся в труді, в борні,
Та будьте виважені й мудрі,
Щоб не вернулись дні сумні!
1997 р.
Еднаймося, бо ми ж своi
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113111706661
Свидетельство о публикации №113111706661
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.