Я палав, а древні солов’ї
Сміхом заливались над землею.
Диво: за відмовою твоєю
Почалася відданість її.
(Із збірки А.Гризуна „Космос”)
Жінка – це найбільше диво,
Що створило нам життя.
Як її нам об’єктивно
Оцінити до пуття?
То гаряча, то холодна,
То вогонь, то справжній лід.
То гадюка підколодна,
То солодша за бісквіт.
Лише вчора обіцяла
Разом слухать солов’я,
А сьогодні відказала:
– Вибачай, я не твоя!
Отакої! Що ж робити?
Вже не можу їсти, спати.
Не проблема – розлюбити…
Як тоді книжки писати?
2005 р.
Як згасить вогонь душi? Пародiя
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2013
Свидетельство о публикации №113111704321
Свидетельство о публикации №113111704321
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.