Сонет 110 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


110

На жаль, це так: де б в світі не бував,
Поводився, мов блазень той на площі,
Бентежив ум, за безцінь продавав
Все, що вважав в житті за найдорожче.

Це правда, що я правди уникав,
Але не марне слухав кров гарячу, -
У мить блаженну дух мій просіяв,
З тих пір лише тебе я серцем бачу.

Тобі служу, мов скрипка скрипалю,
Світ перейшовши грубий і зрадливий;
Душі твоїй вже не завдам жалю,
Мій бог в любові, лагідний і щирий.

У твоїх грудях міститься мій рай,
Прийми мене і серцем привітай.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

110

Нажаль, це правда: я бував і тут, і там,
І став блазнем для всіх,
Спотворював думки свої, продавав задешево те, що є найдорожчим для мене,
І скоював старі гріхи через нові прихильності.
Істинна правда в тому, що я дивився на вірність
З підозрою й з подивом: але, присягаюся усім, зазначеним вище,
Ці відходи надали моєму серцю юність,
І найгірші мої оповідання довели тобі, що моя  любов до тебе - найщиріша.
Тепер, коли все закінчено, володій тим, що не має кінця:
Мій апетит я більше не підсилюватиму,
Щоб не випробовувати за нових обставин старого друга,
Бога кохання, у котрого я в полоні.
Тож, привітай мене, прийми мене, там для мене рай ;
У своєму щирому та безмірно люблячому серці.


№ 110
Alas 'tis true, I have gone here and there,
And made my self a motley to the view,
Gored mine own thoughts, sold cheap what is most dear,
Made old offences of affections new.
Most true it is, that I have looked on truth
Askance and strangely: but by all above,
These blenches gave my heart another youth,
And worse essays proved thee my best of love.
Now all is done, have what shall have no end,
Mine appetite I never more will grind
On newer proof, to try an older friend,
A god in love, to whom I am confined.
Then give me welcome, next my heaven the best,
Even to thy pure and most most loving breast.