Cонет 108 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

108

Чи є щось не відтворене у слові,
Що б у тобі мій дух не розпізнав?
Що ще додам до нашої любові,
Як твою цноту ще не величав?

Все сказано, одначе - як молитву
«Ти - мій, я - твій» повторюю щодня
І славлю серцем мить блаженну, світлу,
Коли благословив твоє ім’я.

Нас узяла під оберег свій Вічність;
Вона не дасть нам старітись в журбі,
Не помічає зморщок на обличчі
І Час підпорядковує собі.

Ні вік, ні вид Любов не визначає,
Вона свою до серця стежку має.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

108

Що є такого у мозку, чого б не змогло відобразити чорнило,
З присвяченого тобі, чого б не зобразив мій вірний дух?
Що нового можна сказати, що нового записати такого,
Що змогло б висловити мою любов, або ж твою дорогоцінну цноту?
Нічого, милий хлопчику; та все ж, немов святі молитви,
Я мушу щодня казати одне і те саме,
Не вважаючи нічого старого старим, наприклад, те, що ти мій, а я - твій,
Так само, як коли я вперше благословив твоє світле ім’я.
Так, щоб вічна любов у її свіжому образі
Не вкривалася пилом та не зазнавала ран від старіння
І так само не поступалася місцем неминучим зморшкам,
Але навіки зробила б давнину своєю слугою,
Знаходячи свіжу втіху від кохання там,
Де через час та зовнішній вигляд воно могло б видатися мертвим.


№ 108
What's in the brain that ink may character,
Which hath not figured to thee my true spirit,
What's new to speak, what now to register,
That may express my love, or thy dear merit?
Nothing sweet boy, but yet like prayers divine,
I must each day say o'er the very same,
Counting no old thing old, thou mine, I thine,
Even as when first I hallowed thy fair name.
So that eternal love in love's fresh case,
Weighs not the dust and injury of age,
Nor gives to necessary wrinkles place,
But makes antiquity for aye his page,
Finding the first conceit of love there bred,
Where time and outward form would show it dead.