Где-то звонят колокола

Где-то звонят колокола – наверное, около храма,
Разламывается тишина на куски.
Чья-то жизнь напоминает драму,
А у кого-то оборвалась словно ниткИ.

Все затихло, снова немое молчанье,
А я сижу и смотрю ввысь куда-то,
К каждому придет пора прощания,
А эти колокола снова зазвонят когда-то.


Алiна Олiйник – умовна поезiя

Десь дзвонять дзвони – мабуть біля храму,
Розламується тиша на шматки,
Чиєсь життя нагадувало драму,
А в когось  - обірвалось, як нитки.
Усе затихло, знов німе мовчання,
А я сиджу і дивлюся у вись.
До кожного  прийде пора прощання
Й ці дзвони знов дзвонитимуть колись.


Рецензии