дiвчисько

безглузде дівчисько
знову втонуло в бентежній думці магічної ночі

гамір міста
    разом із киснем
застрягає у грудях
вгамовує подих

простий перехожий
  (трішки самотній, наповнений холодом)
кричить у все горло
-дивіться! вона розмовляє із морем!
            осінньо-солоним

вона пошепки мовить
до шелесту вітру вологих дерев

розколює словом
       листопад,
повітря, дощі і цемент

розпечений тінню ліхтар
загорнений у десяткові вольти і вати
знервовано блимає
намагається щось - приховати (?)

дівчисько сміється, жартує
квапливо нанизує букву на слово
          сплітає дивні історії
   зізнається в коханні, гріхах
          пірнає в туманне море

неонове небо тим часом
               тьмяніє
                холоне

руки тремтять у передчутті зими

божевільне дівчисько
спільно із осінню
     зігріває світ
      розколює лід
топить чорні сніги

**

цієї ночі
щось солодко й дико лоскоче зліва

душа переходить в листопад
      залишаєтсья
        тіло