Я викреслював ніч непоступливим словом "самотність".
Я викреслював день, але вдень менш помітно, що сам.
Та помстилася ніч, опаливши тавром: "Незворотність".
І даремно, що я молитви шепотів небесам.
Незворотність вмовляла самотність вустами безсоння.
А мені навіть слово немає сказати кому.
Раптом зірка відбилась оголена на підвіконні.
Наче прагла навчити коханням ламати тюрму.
І тоді зрозумів, що не те і не тих я послухав.
Серед ночі і я хоч комусь подарую забаву:
«Я нарешті із нею», - розтанув із вдячністю цукор...
«Так, нарешті ми - разом», - всміхнулась солодкою кава...
Я викреслював нiч, або Уроки кохання
© Copyright: Миклош Форма, 2013
Свидетельство о публикации №113111601953
Свидетельство о публикации №113111601953
Рецензии
коли самотність наче б’є у груди тихим дзвоном, у відлунні, мабуть, чується ім’я... ім’я... ім’я...
М-Арфа 18.11.2013 15:57 • Заявить о нарушении
М-Арфа 18.11.2013 15:57 • Заявить о нарушении