Л. Юферова, Не говорите... Пер. с укр

Не говорите: счастье, мол, в борьбе,
А сила, как огонь в груди воспрянет.
Кто истину познает на себе,
Тот проповедовать её не станет.

Я – женщина, я вовсе не борец,
Да не ищите же во мне атланта.
Стихи ведь – не от Господа венец, —
А только мысли… и чуть-чуть таланта.

Напиток жизни, очень горек ты!
Как жаль, что всё – мгновения умчали!
А я – узор на белом из мечты,
Молчанья, одиночества, печали.

Я не борец – я робкий ручеёк,
Что там, в степи тихонечко стрекочет.
Ещё я – тёплый пряный ветерок,
Что ласково целует ваши очи.

Та не кажiть...
Людмила Юферова

Та не кажіть, що щастя – в боротьбі,
А сила – у вогні, що палить груди...
Цю істину пізнала на собі
І більш її сповідувать не буду.

Я просто жінка, жінка! Не борець!
І не вбачайте у мені атланта.
А вірші – то не Господа вінець –
Багато дум і трішечки таланту.

Який гіркий життя мого напій!
І як гнітить подій безповоротність!
Я ніжно - біла витонченість мрій,
Мовчання, смуток, стомлена самотність.

Я не борець – струмочок боязкий,
Що у степу здивовано дзюркоче...
А ще я вітер – теплий і п’янкий,
Котрий цілує найрідніші очі...

http://www.stihi.ru/2013/02/16/9794