Самотнiсть

        Дозволь я розповім,  яким же кольором насичена твоя жадана самотність. Думаєш над цим давно, я знаю. Минають дні, сплітаєш  вінок із різних відтінків, бо вийти в світ краще різнокольоровим, щоб не погрузнути в чорно-білому. Легко, без надривів, обираєш кольори, гармонійно сплітаючи в кільце, іноді недовірливо  вдивляєшся - який же обрати останнім, щоб міцно все поєдналось?
        Ось, перший полонить погляд –зелений, молодість твоя, спокушає - багряно-червоний, дихаючи пристрастю, а ніжно-рожеві пелюстки кохання затамовують подих… є, навіть, чорні цяточки гнилі, та з цим ти вже звикся, змирився.Сповільнює рух лиш хвороблива цікавість – якого ж відтінку буде самотність, якщо її вплести? Так, та сама самотність, що доводить людей до сказу, амнезії, нічних жахіть. Самотність, яку усі бояться, а ти чомусь, навпаки, возвеличив.   Ми з тобою цим схожі. Тому я відкрию тобі таїну – вона без кольору! Безкольорова й бездонна, це дірка у твоєму вінку.
Тобі ще цікаво? Бо мені вже три роки як –ні…