Про Любовь
В ночі про це шептали її очі.
Та знищив все і попелом укривши
Спокій знайти мабуть не суджено.
Він і не сниться довгими ночами
Тривоже душу, рве на часті серце.
І доля посміхається в обличчя:
Ти втратив все, що дорого тобі.
Збагнув провину та відчувши жах,
Ти розумієш, час не повернути.
Така любов буває раз в ніколи…
Прав класик – душу не порозуміти.
Я не шукаю жалю і підтримки
То пекло тут укрило своїм страхом.
Благаю вас плекайте те важливе,
Що души наші окриляє птахом.
Свидетельство о публикации №113111505664