Загублена душа... укр

Боляче, так просто знатися,
Коли так хочеться з тобою сміятися...
Обійми, сльози і колючі рози,
Не зігрівають у лютневі морози...

Ти далека мрія і чужа любов,
Але завтра я побачу тебе знов...
Глянеш в очі і усміхнешся щиро,
І байдуже, що на душі моїй криво!

Темно й сирість по щоках,
І я шукаю себе у чужих снах,
Ми не будемо разом завтра,
Ти знаєш, я тебе не варта...

Але і ти не ідеальна особистість,
Це не любов, а душевна прикрість...
Серце прагне нового кохання,
Коли чує під вікном весняне зітхання!

Тихо, тихо стало в кімнаті,
І ось сльоза біжить по скроні...
Знову помилка й не любов,
Я черства й не покохаю знов...

Сумна музико! Що ти зі мною зробила?
Я знову мрію полюбила,
Ніколи не кохала я,
Це є фальш - знов німію я...

Кашель, сніг і любов?
Ні Даруйте! Зупинися моя кров!
Думки підлі не мої,
Я не відьма й не літаю на мітлі!

Кожна жінка, чарівниця,
В двері входить, як вовчиця,
Бачить жертву й вбиває,
Байдуже, що його хтось кохає...

Він чужий й вона його,
Й погляд лине у вікно,
Я лише пишу про це,
Це все жарт - я не люблю тебе...

Думки сплутані в клубок,
І на волоссі її весільний вінок,
А я, просто щастю чужому рада,
Така вже є душевна зрада...

І я колись покохаю на віки,
І не випущу щастя із своєї руки,
Нехай швидше вода змін протиче,
Я вірю, моє кохання до мене прийде!