Сiм катренiв про День народження

Нещасна дитина, яка отримує на вулиці більше тепла, ніж вдома...




Це янголятко із рудим волоссям довгим, 
що по спині стікає , як вогненний водопад 
сьогодні іменинниця. Вже сьомий рік причовгав!
І вкоротив її старий, пошарпаний халат. 

Вона прокинулась, як тільки промінь світла 
необережно вдарив у надтріснуте вікно. 
Можливо тому мозку просто остогидло 
розписувати сни казкові чарівною хной. 

І він вже зажадав з реальності ту дозу, 
прописану на кожен день, по ампулі, життям. 
Кімната натягнулася нитками з тросу,
найменший шерех - стіни падають, мордобиття! 

Та що вона в свої роки змінити може? 
" Батьків не обирають" - 
хтось, колись слова пролив. 
То ж завжди чарки, чвари, крики, цокіт ложок 
гризуть і забивають оклики її молитв. 

Бувало й так, що батько зовсім не тверезий 
візьме й буцне копитцем у тонке, мале плече. 
Та що малій, вона, як наче поетеса, 
зариється в кутку із папірцем. І не пече! 

Прокинулась вона усміхнена ще з рання, 
забувши зовсім про образи вчора що були.
Вона чекала ласку, щастя і вітання! 
Щоб той гостряк застрягший,  вдома, врешті, округливсь. 

Та де там! Все як і завжди! Той самий ранок,
Той " level", двоє левів , і думок гелікоптер.
Є батько. Матері немає. Є коханка. 

І ще один нейрон наївного дитинства вмер! 

* * *
Батьків не обирають...
Якщо життя - це пекло
ти вигнанець із раю...