Вечiр бiля моря у Криму

…Сонце в горах могутніх ховається тихо від ночі,
Жаром золота й міді фарбуючи небо востаннє.
Тіло ніжне своє в різнобарвні вбираючи шати –
Фіолет хризантеми і айстри кривавий багрянець.

Десь у вітах дерев у скорботі скоцюрбився вітер,
Він хазяїну-сонцю останню засвідчує шану,
Бо володар для бешкетів денних у неба блакиті
Дарував йому кухлик холодної хмаро-сметани.

З моря в небо поважно прямує бурштиновий місяць
І жене перед себе зірок різношерсту отару.
Він, мов бик круторогий, ревнивий і грізно-могутній,
Їх веде ночувати у чорну небесну кошару.

Зорі, скупані в хвилях морських чарівні діаманти,
У безодні небес миготять крижаною шугою,
Гір вершини – ікони – вправляючи в ризи осяйні,
Обшиваючи обрій перлинок яскравих дугою.

Море шепотом світу співає чудну колисанку,
Берег пестячи хвилями, лагідно й тихо, прибою.
Фосфоричними іскрами й пасмами білої піни
Вітражі викладає, мішаючи гальку з водою.

Сосни варять сироп із густого нічного повітря,
Омиваючи в ньому смолисті розкошлані віти.
Ллють у свіжість зефіру солодкі й терпкі аромати,
І нюанси смаку додають із нектарами квітів…

2009 - 14.11.2013

Пи.Си. Переробка твору