Боюся я ночі..
Вже кілька ночей,
як тільки-но стрілка
тікає за другу
стаю глядачем
(а може й рабою)
я дивних речей:
доноситься з неба
звучання сопілки
з гіркою журбою
і гомін від руху,
і шелест від пір’я,
невтримних пегасів,
гінців із сузір’я –
Кохання й Розрухи.
Летять вони дико
…та тихо…
Не крикнуть, ні разу,
що сон їх образив,
хтось сон їх образив…
Летять норовисто
несуть в собі пристрасть
й безумства минулі,
що зараз поснули –
немає вже спеки…
Розмитий твій образ,
далекий…
Та б’ються об шибку
Моєї домівки
(все ж б’ються)
пірнатії коні
роз’ятрено й швидко.
Пегаси минулих почуттiв
© Copyright: Олексса, 2013
Свидетельство о публикации №113111408126
Свидетельство о публикации №113111408126
Рецензии