Мiй Марiо

За твором Томаса Манна « Маріо і чарівник»

ОБРАЗ МОГО  СУЧАСНОГО МАРІО

Мій Маріо, про тебе марила      
здурманена небесним курявом
дозрілих сріблястоволосих кульбаб.
що тихою ніччю похмурою
звелись у метушливо-звабній  гульбі.
Про тебе мріяла. Й зустріла я...
Зустріла як світило зранене
 стікало із висот на буйну траву
червоними краплинами
 світанком  жовто- червоним...

Жахнулась.
В твоїх очах - мутнІ
                розвалини.
Пустинь.І ти мов привид наяву.
Почала розгадувать.
Помітив чи мене, а чом же ні ?
Можливо приглянулася тобі.
Та де там... Поміж нами зливи, градини
 А в серці твоєму холодний граніт.

Проходив ти повз, гарний, нарядний.
проходив ти!...
а час зупинився вже більше не повз.
проходив ти!...
Кричала я вслід: Маріо Мій!
Повернись.Обернись. Не смій!
Ти ж мрія моя!Зі мною помрій!...
Коханий, о ,божественний лорде!

Та вітер уносив тебе все далі й далі...
...  й свідомість звивалась спіраллю.
То хто же ти є?
Посланний навіщо до  мене?
Коханий, о,Божественний лорде!
Лишився ти не розгаданим
як в стопці журналів кросфорди.