із іменем Вашим конвалієвим -
о лелечки!
немов з тягарем на шиї посеред повені.
для інших воно - п*ятилітерний крик потопельника немічний.
для інших воно - лиш байдужа вставка поміж розмовами.
для інших і Ви - лиш каштанова постать зі зблідлим усміхом.
в інтонаціях стомлених вперто не чують м*ятності.
а я, щойно бачу Вас, спішно губу закусюю:
не говорити.
- і не посміхатися!
я бачу вві сні, як цілую Вам руки і йду мерщій,
і руки бліді, що певно б стали <чомусь> гарячими. -
пишу з Ваших фото штамповані кров*ю вірші -
які б Ви, зітхнувши, назвали зовсім
дитячими.
ще одна присвята
© Copyright: Долька Полыневая, 2013
Свидетельство о публикации №113111400449
Свидетельство о публикации №113111400449
Рецензии