Крапка. Далі постскриптум.
Життя завжди недописаний лист,
Двобій із філософом. Спроби в ріку
Двічі ступити завжди велись.
Минають літа. І остання карта
В колоді бита, пісня затиха.
В півслові думку пошукати варто
Обірванім поетом жартома.
То загадка чи зла закономірність?
Несказане вагоміше тих слів,
Що вже живуть.
І тая ефемерність
Недосконалість і біда листів.
Розлита ртуть,
Смолисті сльози глузду
Твердіють на очах
Крижинки кришталя.
І білий шар нору - більярдну лузу
Шукає, як митець примарну Музу,
Що той Кусто уламки корабля.
P.S.
Патока часу твердіє. Мов бітум.
Останнє слово, остання строфа.
Крапку поставлено. Та є постскриптум.
І, сподіваюсь, надія жива.
P. S
© Copyright: Сергей Комарецкий, 2013
Свидетельство о публикации №113111401318
Свидетельство о публикации №113111401318
Рецензии