моё время уходит, неумолимо,
я слышу его, ощущаю его,
мгновенья, секунды, проносятся мимо,
и в памяти блекнут, ощущенья того,
что хотел бы оставить, что хотел бы исправить,
что-то важное, и что невозможно в природе,
но тиканье снова, неумолимо,
напомнит мне снова, - моё время уходит...
час мій минає, так невблаганно,
я чую його, відчуваю його,
миті, секунди проносяться повз,
і пам'ять втрачає розуміння того,
що хотів би залишити, що хотів би змінити,
що неможливо в природі, як більшість вважає,
та годинника звук, так невблаганно,
нагадає це знову, - що час мій минає...
моё время уходит. час мiй
© Copyright: Слава Мостовой, 2013
Свидетельство о публикации №113111301359
Свидетельство о публикации №113111301359
Рецензии