* * *
Як слово мовити, почутим бути як?
Спинившись, серце б’ється раптом знову.
Як тоскно скиглить вітер у дротах,
І вечір липне в вікна незнайомий.
Життя здійметься гнотом у свічах,
І ясний спалах, щирий, молитовний...
Палаючи, згасати раптом як?
І сенс життя у чому без любові?
І знову ніч вивищує душа,
І ллється дзвін крізь тихі, ясні зорі,
Нежданий жах
розкритого вірша,
І простору нелюдський дикий холод.
На сльози право вимолити варт,
Поплачеться – і вимовиться слово.
* * *
Вогнем – по вінця, вщерть,
палаєм, входим в смерть.
А може квітка зацвітає
і ніжні руки забирають до Тебе?
* * *
Я знаю, гріх – кохатись без любові!
Скажіть, а гріх – вмирати без любові,
І просто смерть, чи є то смертний гріх,
Як вища грань, межа
покут та втіх?
Як слово мовити, почутим бути як?
© Copyright: Борис Смыковский, 2013
Свидетельство о публикации №113111206294
Свидетельство о публикации №113111206294
Рецензии
Думаю: влаштував нам Борис свято поезії !..*) А потім прочитала у відповіді Миколі в чому справа і безмежно тішуся !!!***)
Ваша поезія надзвичайно глибока: «В чому ж сенс, остаточний зміст Долі, смерті, надії, болю?..» - як прагнемо ми відповідей на ці запитання.
Як щемно від Ваших рядків: «Пелюстками летять сади, Помираючи від любові.» - і в цьому вся краса великого почуття до «найдивнішої з жінок», бо вона і є те земне диво, якого шукає серце і тому я вірю Вашим словам : «Ні, я не можу не любить. Чого ми варті…»
Ви чуєте «як зітхає ліс, як плаче вітер», а «Просвітленість» Ваша сягає глибин мудрості: «В проклятті світ здригається, зникає. В молитві знов народжується світ.»
Ось така в мене склалася «передмова» ))) до Вашої збірочки «Лункий шепіт». Нехай надовго відізветься луною у серцях читачів Ваше щире, проникливе Слово!
В добрий час!***)
Ольга Глапшун 13.11.2013 01:19 • Заявить о нарушении
Ваша поезія надзвичайно глибока: «В чому ж сенс, остаточний зміст Долі, смерті, надії, болю?..» - як прагнемо ми відповідей на ці запитання.
Як щемно від Ваших рядків: «Пелюстками летять сади, Помираючи від любові.» - і в цьому вся краса великого почуття до «найдивнішої з жінок», бо вона і є те земне диво, якого шукає серце і тому я вірю Вашим словам : «Ні, я не можу не любить. Чого ми варті…»
Ви чуєте «як зітхає ліс, як плаче вітер», а «Просвітленість» Ваша сягає глибин мудрості: «В проклятті світ здригається, зникає. В молитві знов народжується світ.»
Ось така в мене склалася «передмова» ))) до Вашої збірочки «Лункий шепіт». Нехай надовго відізветься луною у серцях читачів Ваше щире, проникливе Слово!
В добрий час!***)
Ольга Глапшун 13.11.2013 01:19 • Заявить о нарушении
Зверніть увагу на "дишемо" у "Ми вогнем переповнені"... -
"дихаємо"...
Ольга Глапшун 12.11.2013 23:49 Заявить о нарушении
"дихаємо"...
Ольга Глапшун 12.11.2013 23:49 Заявить о нарушении
Дякую, Олю. Зараз ще решту скину, бо ліміт 20творів на добу.
Борис Смыковский 13.11.2013 00:01 Заявить о нарушении
Борис Смыковский 13.11.2013 00:01 Заявить о нарушении
Не скидаеться поки. Завтра закінчу. Я звірявся по словнику можна і - дишемо. Мені здається так краще.
Борис Смыковский 13.11.2013 00:31 Заявить о нарушении
Борис Смыковский 13.11.2013 00:31 Заявить о нарушении