***

Не пиши мені. Не треба!
Я більш не винесу тих слів.
Зруйнований мій світ без тебе.
Мій світ без тебе - онімів.
Налякане від суму сердце,
що вечора втопає у тобі.
Я не змогла закрити дверці,
які відкрилися для тебе у душі.
Я ніби лікувалася від тебе,
та все ж... брехала лиш собі.
Я кожну ніч вдивляючись у небо ,
шукаю твої очі неземнні.

І знаєш, полюбила Осінь,
в ній раптом зажевріло все тепло.
Дерева похилились жовтокосі,
цілуючи гіллям в чоло.
Здавалося, вони все відчувають,
здавалося, заберуть мою біль.
Вони немов у казці оживають,
я чую їхній голос звідусіль.
Із часом рани загоїлися та стало легше дихать.
Із часом очі висохли від сліз.
Коли прийде зима, згадай із стиха,
моїх віршів тобі присвячений реліз.

Вже намертво вірші промахлись сумом,
в  рядки заплетиний жорстокий фаталізм.
Та ностальгія довго била струмом,
мій від кохання вбитий організм.
Здається я не здатна вже кохати,
бо спроби всі звелися до нуля.
Я намагалася  інших обійняти,
але милішою була земля.
Пусті обличчя, вичерпанні душі.
В них не живе твоє тепло.
І їхні поцілунки так байдужі,
що сердце снігом замело.