Вихоплю місяць з води
невеличким відерцем,
Біль і жагу свою
вистудю місячним сяйвом.
Ось і прийшли холоди
в моє зболене серце,
Скоро не стане жалю,
схлинуть сумніви зайві.
Місяцю мій золотий,
сонце неба нічного,
Нащо ти виринув тут:
біля кладки хиткої?
Дім мій давно опустів
і немає нікого.
Хто б мене визволив з пут
самотини людської.
Вихоплю місяць з води
невеличким відерцем,
Та й випущу його
в неба холодну безодню.
Місяцю мій, упади
в незглибиме озерце
Смутку й страждання мого,
де я скнію сьогодні.
Сум
© Copyright: Ольга Карташова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113111109261
Свидетельство о публикации №113111109261
Рецензии