твої долоні такі холодні ,
через кілометри тиші гладять скроні.
твої долоні,ті ,що від сліз мокрі і солоні.
твій голос-терпкість вишні ,недоспілий,
чай мигдалевий ,що з кожним днем холоне.
твої вуста ,ключиці ,ребра ,що врізаються в думки,
о ні!
прости.
твій образ в моїй нестерпній ,хворій голові
помалу я стираю й може,
колись пташки золотохвості й голосні спитають
чи знаю я тебе,таку не віддану мені,і чи кохаю?
кого?таких не пам'ятаю.
не пам ятаю
© Copyright: Мая Раевская, 2013
Свидетельство о публикации №113111008165
Свидетельство о публикации №113111008165
Рецензии