Мінливий час, не вибачливий час,
Як тістечко ущент набите кремом
І не кажіть мені, що все гаразд,
а я ,чомусь,занурююсь у себе .
Живу як тінь минулих поколінь.
Навкруг переплелась корінням.
Та ,може, мені просто лінь
Усе робити на відмінно.
Невже зачинене вікно надій,
І можливостей нових, безкраїх
Коли сонце тулиться до вій,
Все ж біжиш кудись негайно.
Несвідомо, майже, навмання
Час летить примхливо і байдуже.
Всі пустоти, щілі наповня,
Утрачене собою надолужить
М нливий час, не вибачливий час
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2013
Свидетельство о публикации №113111000815
Свидетельство о публикации №113111000815
Рецензии