Про ву!

           Про Єву!

Ти Наша Єва, не Поважала Вето,
Там у Саду, забула, видко, де ти?
І Перша від усіх, зрозуміла дуж кмітливо,
Що народилась красно і ... Пестливо.

На Світі себто се найбільший гріх,
Я хочу, щоб кожен зрозуміти міг.
Поети славили Тебе давним давно,
Тебе, красунню із ребра, - Моє Сахно!

Бо саме Ти відкрила Світові Кохання,
Прекрасне, щире - кажу вже без вагання.
Тож оспівати нам Тебе давно пора,
Красиву, що створив Бог із ребра.

Тож і ми воздамо Єві Файну шану щиро,
Яка і без будинку й без квартири,
Адама шанувала і Любила дуже палко,
І в шалаші, повірите Поетці без Гадалки?

Вклонімося Адаму ми, і Нашій Єві,
І не вагайтеся, бо не важливо де Ви..!
Адаму й Єві - щастя, честь, хвала,
Бо насамперед Дитина в них Була!

Тож нехай усі живуть і довго, і щасливо,
У Нас в Державі, на Українській НИВІ!
Тож дарую і я Ім найгарніший свій КУПЛЕТ,
Більш не пишу нічого, хіба що тет-а-тет!
 
               Далі БУДЕ!