Я просинаюся із дивним відчуттям
Скінченості матерії земної.
Іду на кухню,ріжу кусень хліба,
І викладаю сховане гостям,
Які щодня приходять за тобою
З очима дивними чарівного Магриба.
Скажіть мені про пошуки свої!
Про їх причини, наслідки і сенси...
Я відчуваю страх життя без віри...
Чиї стежки ведуть мене в краї,
Де за любов не варто дати й пенсу?..
А до добра проводять конвоїри...
Комусь літа, приховані в очах
Отих гостей ніколи не присняться.
Навіщо біль чужий собою мірять?..
А я не в змозі видолати страх,
Якого марні люди не бояться,
І у який бездушнії не вірять...
Вт ха неспоко м
© Copyright: Александр Ноцкий, 2013
Свидетельство о публикации №113110909117
Свидетельство о публикации №113110909117
Рецензии