Тарас григорорович шевченко

              ТАРАС   ГРИГОРОВИЧ   ШЕВЧЕНКО
              ВІН  НАРОДИВСЯ,У  СЕЛІ
              ТАМ І ПРОЙШЛО,ЙОГО   ДИТИНСТВО
              З РІДНИМИ БАТЬКАМИ,ЩО БУЛИ КРІПАКИ

              ТАК РАНО , СТАВШИ,ВІН  ДОРОСЛИМ
              ЛЕГКОЇ  СТЕЖКИ,НЕ  ШУКАВ
              НАВЧАВСЯ  ГРАМОТІ,У  ДЬЯКОНА
              ЗА ЦЕ ЙОМУ,БАТРАКУВАВ

              ТЯЖКІ  БУЛИ , ЙОГО  УДАРИ ,ДОЛІ
              АЛЕ  ВІН,СЕБЕ  НЕ ЖАЛКУВАВ
              І У ВІЛЬНИЙ  ЧАС,ВІД НЕЛЕГКОЇ  ПРАЦІ
              ПИСАВ  ВІРШІ , СВОЇ , МАЛЮНКИ МАЛЮВАВ
      
              ДЕНЬ  ЗА ДНЕМ,ІДЕ  ЛИХА  ГОДИНА
              СУМ І БІЛЬ,ТАРАСУ,СЕРЦЕ  ОГОРТА
              БЕЗ  МАМИ ,ВІН, ЛИШАЕТЬСЯ,У СВІТІ
              ДЕ ВОНА,ЙОГО,НАВІКИ - ПОКИДА

              СВОЕ  ЖИТТЯ,З ГІРКОТОЮ  НЕВОЛІ,ПІЗНАВШИ
              І  ПРИНЯВШИ,ЙОГО  ТАКИМ , ЯК Е 
              АЛЕ  НЕ ЗМИРИТЬСЯ,З  ЦИМ  УЖЕ,НІКОЛИ
              ДЕ  У ВІРШАХ,СЛОВОМ-ПОВСТАЕ

              ЙОГО  ДУША,ТАКА  ВЕЛИЧНА
              ЩО  СПОКОЮ,ВІД НАРОДЖЕННЯ,НЕЗНАЕ
              УСЕ  ДОВКОЛА,ТАК  ЙОГО,ЦІКАВИТЬ
              ВІН  САМ,СОБІ,УСІ  НАУКИ,ВІДКРИВАЕ

              І ЗНОВУ БІЛЬ,ВЕЛИКА  ВТРАТА
              ШЕВЧЕНКА  ПОМИРАЕ,РІДНИЙ  ТАТО
              ДЕ  СВІТ,ТАКИЙ , УЖЕ НЕ  МИЛИЙ
              ТА  ВІН,У НЬОМУ ,КРУГЛИЙ  СИРОТА

              АЛЕ  ЙОГО ЦЕ , НЕ ЗЛАМАЛО
              ЩО РІДНИХ,ПОРУЧ,ВЖЕ  НЕ  СТАЛО
              ВІН  ПРОДОВЖУВАВ,ТАКИ  БАТРАКУВАТИ
              ТА НАВЧАННЯ  СВОЇ,ЯК  СКАРБИ,ЗБИРАТИ

              ЙОМУ  БУЛО,ВСЕ  ДО  СНАГИ
              ВІРШІ  НА ВУСТАХ НАРОДУ,ПРИЖИВАЛИСЯ
              БО ВІН ,ВИСМІЮВАВ ПАНІВ ЛУКАВИХ І ЦАРЯ
              ЩО НАД ТАКИМИ,ЯК ВІН , ЗНУЩАЛИСЯ

              СВОЮ  ЛЮБОВ,   ДО   УКРАЇНИ
              ПРОНІС  УСЕ,СВОЕ  ЖИТТЯ
              ЗА  НЕЇ ,БОРЕТЬСЯ  ДУШЕЮ
              ДЕ СЕРЦЕМ,ВІРНО,-ПОКОХА

              ЗА ЛЮДЕЙ , ПРОСТИХ   СОБОЮ
              ВСТАНЕ,  ЯК  СКЕЛЯ,  МОГУЧА
              НЕ ЗМИРИТЬСЯ,ІЗ ДОЛЕЮ,СВОЕЮ
              ДЕ РАБСТВО,УСІМ  НЕМИНУЧЕ

              І  ЗДРИГНЕТЬСЯ,НАША  ЗЕМЛЯ
              ЯК  ПОЕТОМ,ЙОГО   ПІЗНАЕ
              ДЕ  СЛОВО,НАЧЕ , ГРІМ
              НА  УВЕСЬ   СВІТ,-ЛУНАЕ

              СВІЙ  ГНІВ,НА  ПАНІВ
              ЯК  БЛИСКАВКУ,ВІН ОБРУШАЕ
              ЖИТИ  ЧЕСНО,В  МИРІ
              ЯК  БОГ,ВЕЛІВ,ЇХ ЗАКЛИКАЕ

              ЯК  ЛЮДИНА, ЯК  ПОЕТ
              ВІН  ОБРАВ,  СВОБОДУ
              ДЛЯ  СЕБЕ, САМОГО
              ДЛЯ  УКРАЇНСЬКОГО  НАРОДУ
              БОРОВСЯ ІЗ  СВАВІЛЯМ,ДО САМОГО  КІНЦЯ
              ТОБІ  КОБЗАРЮ,НАШ ВЕЛИКИЙ,НАВІКИ  СЛАВА-
                СЛАВА  ВІЧНА
              ПРО  ТЕБЕ  ПАМЯТЬ,У  СЕРЦЯХ, ЛЮДЕЙ,-ЖИВА....