Похмурий день на дачі. Сонце миле,
Тебе нема – нас осінь не злюбила.
Всі дні її такі, як і сьогодні:
не сонячні, пронизливо-холодні.
Я в ліс пішов. А той не зміг зігріти,
Бо сам замерз, лише в картуз одітий,
Лише в картузик листя золотого.
Та осінь хижо дивиться на нього
І демонструє свої груди сірі.
А навкруги дерева темношкірі –
Тіла, принадні, темно-шоколадні,
До танцю стали по моїй команді.
І ось, де скам’яніла сива осінь –
Танок мулаток золотоволосих.
Такі вони чарівні і моторні,
Що сонце стало танцюристом чорним
І так віддалось запальному репу –
Ще мить і проломає груди небу,
І на ліси і ненависні дачі
Поллються почуття його гарячі!
Так осінь думає і хоче заморозить
Танок мулаток золотоволосих.
І жалить ніжних крижаними бджільми.
Та їх спасають сонячні обійми.
І я стрибаю, хлопчик-негритосик,
В танок мулаток-золотоволосок.
1993
Негритосик i мулатки
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2013
Свидетельство о публикации №113110805044
Свидетельство о публикации №113110805044
Рецензии
Чудовий витвір багатої поетичної фантазії! Хай наснага не покидає Вас!
Нила Волкова 09.11.2013 13:40 • Заявить о нарушении
Нила Волкова 09.11.2013 13:40 • Заявить о нарушении