Кажіть ми, Люди:
Навіщо нам слова?
Ми робим діло,
Слова се синява.
Не вірите?
Гуляйте сміло!
Що вбираємо ми у словах,
Шанований Ти Українцю?
Ти не читаєш у пітьмах,
Взгордився, щирий Дзвінцю?
А може:
Встанемо за Правди мить,
Усі гарненько як колись.
Як зоряно нам погримить,
О Боже!
Що ж ми залишимо своїм нащадкам,
Сади розквітлі у сучасну мить?
Отак з Динства все мені бринить,
Великої Поезії моєї се нападки!
ЗАДУМАЙСЯ, УКРАЇНЦЮ МІЙ!
Кажiть ми, Люди
© Copyright: Леся Танюк, 2013
Свидетельство о публикации №113110804167
Свидетельство о публикации №113110804167
Рецензии
Раніше читали у пітьмах, і знали жах:
Що як не учиться Дитина,
То може то лиха ЇЇ година!
ПроХфесорами звісно всі не стануть,
Але у кожно сніги розтануть,
Коли Людина у житті усе зуміє,
Коли хатина є, й сусідів розуміє!
З Повагою, не Інтелігентка, так
мені мої сусіди на моє місце указали!
Леся Танюк 08.11.2013 12:08 • Заявить о нарушении
Що як не учиться Дитина,
То може то лиха ЇЇ година!
ПроХфесорами звісно всі не стануть,
Але у кожно сніги розтануть,
Коли Людина у житті усе зуміє,
Коли хатина є, й сусідів розуміє!
З Повагою, не Інтелігентка, так
мені мої сусіди на моє місце указали!
Леся Танюк 08.11.2013 12:08 • Заявить о нарушении