Ми тут жили з часів найперших,
Ми тут жили здавніх-давен,
Коли не знаний іншим вершник
Став князем кочових племен.
Ми не чужі,ми не захожі,
Відкрив дорогу якось птах.
І варвари нам не ворожі,
Знайоме ,мало, слово страх.
І там де сліду вже немає,
В кількох трипільних черепках,
Ми заховали нашу тайну,
У затуманених віках.
Ходім туди через уяву,
Ходім де нас давно нема,
У хвилю волоса русяву,
Що вітер в воросі здійма.
Дерева в гіллі ,наче, плачуть
У роздумах мільйони днів.
Напевно наш далекий пращур
В майбутнє зазирнуть хотів.
Укра на
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2013
Свидетельство о публикации №113110803903
Свидетельство о публикации №113110803903
Рецензии