Зараз Люди щиро я усе Вам напишу...

Зараз Люди щиро я усе Вам напишу,
Сміху буде на великі у мішку горіхи.
Може когось лиха я  усе таки зречу,
Народові, і навіть Президентові на
                втіху.


Добро усім чинити нам, на добрії
                горіхи,
Та ще коли і це усім ЛюдЯм на втіху?
А може, Люди, і у Вас є сей горіх,
А може не горіх, а сміх що точно гріх?



Бачу, загралися ми Люди у Шляхецтво ,
Як гроші є, то то вже не мистецтво?!
У нас сьогодні, Люди, усі мають гроші,
Та головне, щоб у душі усі були хороші!



Шляхетність варта гріш як Люди, роги,
Нам сумно, як душі у нас в усіх убогі!
Може я таки когось добра усетаки навчу,
Як гумореску напишу смішную сю?



Хтось гріхи свої назива великими вовками,
Ви придивіться, може гріх вже йде за Вами?
А погрозите кілком, він тут і враз відскоче,
Забудите, він знов заревти чимдущ захоче?!



Ви так пильно дуже не дивіться всі за мною,
А інколи, Народе, дивіться й за собою ...
Чужі гріхи Вам, Люде, й годі рахувати,
Пора вже, Люде, про себе Вам любесенькі
                подбати!



Як хочите, ходіть туди, куди і я хожу,
Не хочете, не йдіть, і я до Вас не йду!
Читайте, Люди, те, що завжди я читаю,
І саме цим я, про Україну - Неньку дбаю!



Мораль гуморески  моєї , Люди, такова,
Повірте, і про Вас усюди усяка йде молва!
Тож, Людоньки, повірте, дуже не баріться,
А гарнесенько за Дітьми своїми, і за собою
                подивіться!
(А за своїми Дітьми подивлюся я сама...
(Отаке до Вас прохання, отака до Вас молва!).