Сусідка - Людоїдка!
У садку вишневім на Радгоспній,
На вулиці, де був Колгоспний,
Порядок, о Люди колись у нас,
У Титаніку святий наказ!
Гуляє із сусідкою малюк,
Чи то синочок їй, чи то онук?
І говорить: я маю людоїдку,
Свою найкращую сусідку!
Та тут вмішалась вчителька одна,
Ти не кажи так, я ж бо не сама.
Не можна так про старших говорити,
-Тоді скажу: по-правді треба жити.
Ну що ж це за слова і звідкілля,
Звідки знає се мале маля..?
А тітка розказала про всіх наших,
Що Людоїдка доїдає Пашу!
Се Люди знайте, хто Його навчить,
"Своє маля, що роблю, не кавчить".
"Не кавчить" - сього ще дуже мало,
Учіть хорошому малих, аби не "грало!"
Отак і будем, Люди, працювать,
Аби гарнесенько у праці нам сконать.
Аби щасливії були усі, увесь Народ,
Я напишу іще, і Гуморесок, й Од!
Сусiдка - Людо-iдка!
© Copyright: Леся Танюк, 2013
Свидетельство о публикации №113110803471
Свидетельство о публикации №113110803471
Рецензии