будівельні крани стогнуть на поворотах,
вивертають небу крихкі ажурні хребти.
розіп’явши долоню, міряю контур за шклом –
будинок росте.
опори розпорюють
вітер на сукровицю дощу.
уночі
помаранчеворобові будівельники,
гінці цегляної печалі,
хороводять хитку колиханку.
коли вранці сходять униз,
сонне м'ясо землі розступає на трави і гній,
на цемент і коріння.
надвечір,
пропливаючи парами у прозорій парі спиртів,
алкоголевим присмерком ся вертають в бетонне кубло
тонкокриками битих птахів.
руками червоножилими місять цеглу і піт,
бо хтось має робити нас
хоч на пару десяток поверхів ближче до бога –
так само як хтось
мусить допомагати богу
складати ляльки до коробок.
будiвельники
© Copyright: Галина Танай, 2013
Свидетельство о публикации №113110801466
Свидетельство о публикации №113110801466
Рецензии