За щастя, за долю, за дочок з синами

Стоїть Україна у чорній хустині,
Здригаються з болю  плечі материні,
Україна плаче рученьки ламає,
Ангел України сльози ті збирає.
І несе до Бога, просить за Вкраїну,
Не дай її Боже впасти у руїну,
Змилуйся над нею,зішли кращу долю,
Бо ріднії діти гонять у неволю.

Із часів прадавніх,як вона постала,
Щасливої долі ця земля не мала,
Самі українці її шматували,
I мов яничари в ярмо віддавали.
Наче снігом вкрита білими кістками,
А над ними землі з зрілими житами,
Україну люто не раз катували,
Її любих діток на каторги слали.

Голодом морили,хоч землі родючі,
Стронцієм покрились яблуні квітучі.
Половина люду світами блукає,
Друга половина її розпинає.
Хоч та Україна бідна і небога,
Та є в неї діти,які молять Бога,
І Ангел Вкраїни,за неї благає,
Та Матері Божій її доручає.

Молим Тебе Отче й Матінко небесна,
Щоб вона небула німа,безсловесна,
Щоб славила Бога дзвінкими піснями,
Щоб діти вернулись до рідної МАМИ.
Ми,люди вкраїнські,Тебе Бога просим,
І щирі молитви до Неба підносим,
Святі українські,теж моляться з нами,
За щастя,за долю, за дочок з синами.