***
Бо жити так душа не має сили,
Закована гріхом у панцирі важкім,
То в дрімоті німій,то гірко квилить.
Замулене давно, те чисте джерело,
Засипане гріхом, немов пісками,
Та ще жива душа,хоч зламане крило,
ще снить вона і марить небесами.
Мій Боже,поможи прокинутись зі сну,
І черствість і байдужість подолати,
Зненавидіти гріх до болю у грудях,
І Небо повсякчасно здобувати.
І бачити Тебе у кожного в очах,
Та ближнього сердечно полюбити,
Зректись своїх бажань,розкаятись в гріхах,
Життя на Славу Богові прожити.
Свидетельство о публикации №113110801241