Ось і ще один рік пролетів-промайнув,
Мов зоря,що скотилася до краю,
Щось приніс,щось забрав,швидкоплинно минув,
Чи хорошого щось пригадаю..
Чи пустий колосок,я покладу у сніп,
Своїх років,що мчать за вітрами,
Що я Богу скажу,як триматиму звіт,
Як велась я з своїми роками.
Що я Богу подам,чи зерно золоте,
Що як сонце молитвами сяє,
І налите добром наче серце оте,
Що любов"ю до Бога палає.
А чи може Йому я в руці простягну,
Той кукіль,що росте з полинами,
І зростає він там,де живу я з гріхом,
І цвіте в моїх днях,бур"янами.
Поможи,Боже мій,так по ниві пройти,
Щоб вона колисилась хлібами,
І як стріну Тебе,піднесу коровай,
А душа розцвіте рушниками
А душа розцв те рушниками
© Copyright: Мария Круль, 2013
Свидетельство о публикации №113110801222
Свидетельство о публикации №113110801222
Рецензии
