Білим цвітом проліски цвітуть,
Угадай вєсна мої надії.
І скажи, коли я буду тут?
Як крадуть роки мої злодії.
Білой пташкой в нєбі я кругляв,
Опуститись нє було надії.
Я с тобою щиро розмовляв,
Що роки украли в нас злодії.
Я с тобою зовсім посивів,
Нє збулися зразу наші мрії.
Нє сказав всёго, що я хотів,
Бо роки украли в нас злодії.
И чого ж ти рано отцвіла?
Покрасніла в лузі як калина.
Як то раз мєнє ти позвала,
До груді своеї прихилила.
Надо нам судьбу благодаріть,
Лучшего не жду я в єті годи.
Мне нельзя другую полюбіть,
Не завісіт счастье от погоди.
Роки украли. ВОРЫ 20. 04. 1989г. кн. 10
© Copyright: Дмитрий Данилюк 3, 2013
Свидетельство о публикации №113110708781
Свидетельство о публикации №113110708781
Рецензии