осiннiй смуток

Рожеві горобини
І клени золотаві...
У сивину мою
Вплітає осінь цвіт
Пахучих хризантем,
Троянд останній спалах,
 І усмішку твою гірку.

Твого кохання сум,
Мого терпіння сумнів,
Величність небуття,
Непевність майбуття...

Якимсь химерним плетивом
Все виплілось і заплілось,
 заплуталось...

Не плач, моя дитино,
               чоловіче мій,
вір, що не зійде нанівець
                кохання.


Рецензии
Ой, як точно:
"Не плач, моя дитино, чоловіче мій"

Зі святами Вас!

Вировец Лариса   06.01.2014 01:03     Заявить о нарушении
Дякую, Ларисо!
Як же я не помітила Вашого візиту!-вибачте!

Оксана Дориченко   25.06.2014 04:38   Заявить о нарушении