Найвищий Чин - Громадянин!

О, є у нас великі Люди, Люде,
І поважати слід Іх завсяк час.
Бо безпречинно Іх хвалити буде,
Коли у нас у справах не гаразд.

Але скажу:"Ганьба як по-пустому",
Ми ганьбимо себе, а Він є Чин.
Дивімося, аби потім і по-тому,
Сей Чин не завів у сліпий Тин.

БоЇмося ми перечити в усьому,
І просто нам казати Люди:ТАК!
Дивімося, щоб потім і по-тому,
Не упасти Людоньки в просак.

Додати Чину можна трохи зірки,
А Він-дивись:"У шоке зірка Я".
То ж ми дивімося, аби усім не гірко,
Пошкодувати потім навмання.

Ще й маючи амбіції, рука в кишенні,
Починає командиром бути Він.
Та дійде і до мене, що се ймення
Не зовсім є пустим, хоч пустозвін.

Вже маю усю владу я в долоні,
Вже можна показать й мені Хфасон!
Невже не знає Чин свого персону,
Що Він і так:І Влада, і Закон!

А я на користь Чину, і своєму ділу,
Сатирою лікую хоч сяк, хоч так.
Кому не так, гуляйте Люди сміло,
А я не попаду знов у просак!

Та хочу нагадать Одній Людині,
Окрім Чинів є Чин іще один.
А живемо і ми усі у тому Чині,
Се є Найвищий Чин-ГРОМАДЯНИН!

Та ще буває Люди кажуть нудно,
Та чи потрібно зараз нам ревти?
Та Голосно, а ще аби прилюдно,
Аби себе і інших стерегти!

А що для мене Люди, яким смішно,
Що я борець-борець Іван-Франко?!
Та все одно, Ви смійтеся, хоч грішно,
Не Любите себе Ви,отак воно.

Що свідчить се? Зростає наша Сила,
Якщо зриваєм з фальші сліпоту.
Держава нам нові шляхи відкрила,
У Регіонах! Послужимо і ми Добру!

А як на перешкоді стане хтось із нас,
Не будем грати, а будем вимітати,
Без фальші, без ганьби і без образ,
Щоб усім Сьогодні Честі знати.

Від себе я додам - буду писати,
Аби нам менше за усе був гріх.
Я Словом про Державу буду дбати,
Тож Вам дарую чистий, щирий сміх.
             * * *
       З Повагою, Поетка!