Спершу вади у собi почнем шукать на укр. яз

Рвуться біси геть до Божого Престолу,
Дуже мріють керувати сАме там,
Чом ніхто не " помічає " проізволу,
Не противлячись копИтам і хвостам?!
Так живЕмо: мов, " моЯ хатина - с краю ",
Хай воює з ним, хто хоче, та не я...
Щоб не злостить дідька, ближнього охаю,
Бо сорочка ближче тІлечку своЯ.
Кожен думає окремо лиш про сЕбе,
Рідну мати ради кОристі продасть,
Не боЇться, що розгнівається Небо
І за зраду нам усім Господь воздасть.
Йдем до церкви... хрест на груди накладаєм,
А в душі - ненАвисть чорна, заздрість, злість...
Ще, при сварці, і проклони посилаєм,
Як ослухався будь - хто, чи не скоривсь...
А гордині ми не знаємо вже міри,
І несЕм себЕ висОко, забува,
Що лишається у серці меньше віри
І що вчинки - важливійше, ніж словА!
ОбразАми пообвішуємо стіни...
Склавши рУці, молим тільки: Бозю, дай!
( Та не визнаємо власної провини!) -
Боже, Ти за мЕне вОрога скарай!
І чекаємо, коли комУсь вернЕться,
І радіємо з чужого горя й сліз...
А лукавий з того тішиться, сміється,
Бо давно у наших душах править біс.
Всі недоліки у інших помічаєм,
А про свОї, тільки спробуй нам сказать,
Ми тоді ротИ до вух повідкриваєм,
Хто посмів такую цяцю ображать!
Як для дрУгих риємо ретельно Ями,
Так нарешті потрапляєм в них самІ...
Бог далЕко...бо вже прірва - поміж нами
І не розрізнити свІтла у пітьмі.
Якщо хочемо побачить Боже Царство,
Спершу вАди у собІ почнем шукать,
Треба підлого позбутися пліткарства,
Щоб зійшла на світ Господня благодать!

06.11.2013р.