Мечта

У повсякденному житті
Усі  як білки в колесі.
І навіть вже не розумієм,
Що головне, що важливіше…
Робота й побут, а все інше…
Ми кажемо - «Немає часу»…
Порожні балачки…
---------------------------
Ми наче здалися в полон
Буденності й печалі.
Це нас черствить, це нас з’їдає,
Немов іржа, яка долає
Великий затонулий корабель…
------------------------------
Це той кораблик,
Який з дитинства будували
Він звався Мрією тоді…
І ми вважали, що будемо
Плавати у океані сподівань…
Не знатимо турбот, нещастя…
------------------------------
Забули певно, як у дитинстві
Хотіли бути ми  успішними людьми
І думали, що будемо
Завжди здорові та заможні.
---------------------
Мабуть, проблема в тому, що
Перестали мріяти ночами.
Тому нарвався корабель на рифи…
А може досить скиглити та проклинати
Буденну сірість нашого життя???
І викиньте весь негатив із голови!!!
Скільки можна чорним малювати?
Та треба знову починати помічати
Яскраві кольори веселки!!!
І поки можете,
Візьміть у свої руки
Усю палітру олівців!!!
---------------------
Запам’ятайте, любі друзі!!!
Майбутнє робиться в цю мить!!!
Побільше в серці оптимізму!!!
І не вагайтеся!!!
Живіть!!! Кохайте!!!
Вершин великих досягайте!!!
-------------------------
Щоб в старості
Могли з усмішкою сказати,
Якщо б я вчасно не розплющив очі,
То втратив би надію
В свою яскраву заповітну Мрію.