Моя дружина – мов ожина дика:
витка, чіпка і гостра на язик.
Не втіха – а, точніше, анти втіха.
І від отих утіх у ніч утік.
Отримати три тисячі подряпин
і ягідки одної не знайти!
Утік у ніч, і мій порив не стратив
болючий вигук і чіпкий: «Не йди!»
Утік і біг на північ, лиш на північ.
Де щастя птах, де воля. Біль мине!
І сліз потік мене вже не зупинить,
як не зупинить вітер слів. Але,
спинили, як ішов я, одержимий,
до Полюса сміливо напрямки,
тороси, непролазні, як ожини,
і гострі, як ожини шпичаки!
І криги дрейф нагадував ожини
повзучу хитрість і повзучу злість,
і три доби ожиною пуржило,
густою і колючою до сліз!
Заворожила, закляла рішучість,
замучила, в покору заплела.
Але мені вдалося доторкнутись
до Полюса рожевого крила!
2007
Дружина - ожина
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2013
Свидетельство о публикации №113110507325
Свидетельство о публикации №113110507325
Рецензии
Кому ожини у житті,-
Кому кислиці й темні ночі.
Ми не залишилися ті,
Що як колись, на все охочі.
Та мушля не врятує нас.
Куди себе від болю діти?
Мабуть ще не прийшов той час,
Щоб нам кохати і радіти?
Людмила Журавская 02.12.2013 11:43 • Заявить о нарушении
Кому кислиці й темні ночі.
Ми не залишилися ті,
Що як колись, на все охочі.
Та мушля не врятує нас.
Куди себе від болю діти?
Мабуть ще не прийшов той час,
Щоб нам кохати і радіти?
Людмила Журавская 02.12.2013 11:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.