Дорога до дому

Переробка твору

…Дорога голкою вколола синій обрій,
        до неба землю намагаючись пришити.
Я зупинив свою машину серед луки,
        щоб від суєт і марнославства відпочити.
Не відчуваючи ні  радості,  ні  горя
        отаро-хмарна  вовна  синє небо  крає.
То вівці вільного повітряного світу
        довкола землю-пасовисько обігають.   
І  вітер  м’яко  котить  довгі травні  хвилі,
        і їм висвистує мотив якоїсь пісні.
Він парфумер – з  полину вправно добуває 
        п’янкий, тривожний, гіркувато-пряний  присмак.
І  квіти зблискують пелюстками яскраво,
        вони немов живі медові самоцвіти,
Що у своїй, багатства  повній, диво-скрині
        принесло нам у дар родюче, щедре літо.
Тополі, мов почесна варта, утомились
        стояти струнко  при дорозі серед поля.
Тому шепочуть тихо листям оповідку,
        що є краї, де люди мають кращу долю.
Жар апельсиновий із сонячної печі
        мене в обіймах, наче друг старий, стискає.   
І будить спогади приємні, тужно-щемні,
        і за розлуку перед ним я щиро каюсь.
А він думки мої про сіре і буденне
        жене,  утримуючи  розум  від  роботи.
Вогнем  солодким  з мого серця випікає
        дрібні, із  вічністю порівняно, турботи.
І звуки тиші, чисті, наче одкровення,
        дощем цілющим душу спраглу напувають.
І у нове життя, що  має  сенс  нетлінний,   
        мене на  путь  пряму  і  світлу  навертають…

2009 – 05.11.2013