Раніш не вірив, Боже мій, прости,
Був молодий і вірив тільки в сонце,
А зараз бачу – скрізь твої хрести
І навіть мати сонячне віконце.
Хрест на чотири долі розіп’яв,
Одне лиш скло горить, а три не сміють,
І на шляху, у полі, між купав
Хрести і в день, і у ночі чорніють.
І в страшну ніч коли дроти гудуть
І вітер долі гоне нас із хати,
Хрести за нами вздовж шляхів ідуть,
Безбожників не хочуть покидати.
Мені свій хрест горбатиться, нести,
Він душу гоїть, хоч і горбить спину,
Прозрів я пізно – Боже мій, прости,
Ти вже мене караєш за провину.
Я не Іов, молитись так не міг.
Хоча і знаю Боже заповіти,
Коли поставлять хрест у моїх ніг,
Тоді і перестану я грішити.
Хрести
© Copyright: Анатолий Алексеенко, 2013
Свидетельство о публикации №113110504280
Свидетельство о публикации №113110504280
Рецензии