І знову малюються рамки, кордони, бар"єри.
Приглушені фарби, розмазаний контур.
На вікнах свідомості темні порт"єри
Затримують промені вкотре.
Так звично в кутках оселяються тіні
Й нахабно кидаються мені під ноги.
Я знову, заплутавшись в їхнім плетінні,
В полон потрапляю тривоги.
Та все ж, я іду, я росту, мені вдасться!
Відкрила вікно - і сонячну пісню почула.
Наскільки приємніше бути в ілюзії щастя
Ніж в ілюзії влади печалі.
Весна 2011 року
I знову малюються рамки...
© Copyright: Людмила Сподин, 2013
Свидетельство о публикации №113110510425
Свидетельство о публикации №113110510425
Рецензии