Після вистави.
Відлунали останні оплески...
Ми на виході. Між колон.
Я під впливом.
Вистави сплески
Узяли мене в свій полон...
Ну, чому так? Чому стривожена?
Хочу, щоб ожила Вона...
...Приголомшена, заворожена,
А в душі ще бринить струна...
Марно все. Під ногами сходинки.
Гардероб. Номерки. Мій плащ.
Вже у сквері ми, із негодою...
"Щось сказав ти?
Мене пробач!"
Парасолька?
Ну є, звичайно!
Пригорнися. Не відпускай.
Витягай, діставай з відчАю.
І міцніше мене тримай...
После спектакля. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113110404205
Свидетельство о публикации №113110404205
Рецензии