Що є життя? - Для мене, - існування!
Це жодної миті радості,одні лише зітхання.
А почуття кохання кажеш, - невже воно існує?
Нвже воно тебе й мене хвилює...
А як же я? - Нема мене для тебе!
Ось серце в мене, - камінь.Душа,- гроза із неба.
От та душа як раненая птиця,
Не може, інколи,над прірвою спиниться...
А спогад про минуле? - Він завжди буде жити!
Я з нього зрозуміла основне ,як хочу я творити...
Так,з нами ходить завжди щастя,
А слідом,як завжди,- самотність та нещастя.
Й на мить здається,що готова все віддати,
Щоб ні надії,ні тебе ніколи не втрачати!
А часом є і так,що ти його чекаєш,
Та час проходить і ти усе втрачаєш!
Тому,тримай!Вже серце моє у твоїх руках...
Ти лиш скажи ,що сталось у чарівних наших снах?
Ти просто завжди пам'ятай,як я тебе кохаю,
Дай поцілую ще хоч раз,... і я уже зникаю...
***
© Copyright: Натали Курман, 2013
Свидетельство о публикации №113110401379
Свидетельство о публикации №113110401379
Рецензии