Осiннiй напiвсонний вiтерець
Вже холодом на пізні квіти дише.
Біжу через долину навпростець,
Туман заплаву огорта щільніше.
А відчай тихо скрапує в траву,
Ховається дрімота за кущами.
Насупило опудало брову,
Омиту полиновими дощами.
Печаль вгніздилась на стару вербу,
І звісила до річки босі ноги.
Колише, мов дитиночку, журбу,
Світ повен суму гіркого й тривоги.
Свидетельство о публикации №113110410589
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.
Емельянов-Философов 23.02.2019 16:38 Заявить о нарушении