Із дня народження,що раптом
Сховався в тінь десятиліть,
Крокую тим незнаним шляхом,
Якого деколи боюсь.
І незбагнено забуваю
Свої дитячі імена...
Чому, Всесильний добрий Боже,
Ти так здорослішав мене?..
Чому у дивному коханні,
Якому ангельське ім'я,
Я мушу денно відчувати
Симфонії пройдешніх драм?..
Вдихаю матове відлуння
Якого вистачить на день
Неподарованого щастя...
Себе не можу віднайти
У твоїх комах поза правил,
І ледь почутих голосах,
Що кликали мене у літо
Собою червень замінить...
Здригають внутрішні простори
Людського всесвіту - душі!..
Таке собі серцетрясіння
Мене очікує в пітьмі...
І десь, за посмішкою рома,
Який краде мій гаманець,
Прикриюсь звичним небажанням
Втрачати гідність через світ.
Пастка
© Copyright: Александр Ноцкий, 2013
Свидетельство о публикации №113110308468
Свидетельство о публикации №113110308468
Рецензии